На Покровському напрямку 79-та бригада ДШВ оперативно евакуювала пораненого військового з поля бою, використовуючи наземний роботизований комплекс (НРК) і дрон Mavic. Завдяки такій технології пораненого вдалося доправити до безпечної точки всього за пів години, значно скоротивши час евакуації та мінімізувавши ризики для життя бійця.
Про це розповів оператор НРК 79-ї ОДШБр Олександр “Вуйко”. Завдяки використанню сучасних технологій українські військові ефективно виконують завдання, рятуючи життя побратимів навіть у складних та небезпечних умовах фронту.
Як проходила операція
Він розповів, що спершу військові виконували планове завдання з доставлення провізії та боєприпасів на позиції. Повертаючись, отримали сигнал про необхідність термінової евакуації поранених.
За координатами, наданими командуванням, бійці підібрали поранених солдатів, які постраждали від підриву на міні, та закріпили їх на НРК. Супроводжував евакуацію дрон Mavic, який допомагав орієнтуватися у складній місцевості.
“Наскільки я знаю, це були хлопці з піхоти, які підірвалися на міні. У них були серйозні поранення ніг. Самі б вони точно не вийшли. В одного з них була сильна кровотеча, він був з накладеним турнікетом, дуже блідий. Часу було обмаль”, – розповів військовий.
Основними складнощами під час операції були перебої радіосигналу та небезпечний перетин річки через міст. Дрон Mavic забезпечував відеоспостереження, що дозволило безпечно провести евакуацію.
“Це набагато швидше й безпечніше”, – підкреслив Олександр.
За його словами, евакуація пішки зайняла б близько двох годин, тоді як використання НРК дозволило врятувати життя та кінцівки бійців усього за пів години.
До війни Олександр працював інженером у сервісному центрі, обслуговував побутову техніку.
Він зазначив, що хотів приносити користь державі та використовувати свої технічні навички на фронті. Службу почав як водій, потім став оператором великого ударного дрона “Вампір”, а згодом опанував НРК.
За його словами, основна складність роботи з наземним комплексом полягає в орієнтуванні на місцевості, адже огляд з дрона обмежений лише стежкою перед машиною, на відміну від повітряного дрона.
“Я не міг більше дивитися, як усі хлопці йдуть воювати, а я сиджу вдома. Я вважаю, що маю приносити користь своїй державі. Я взагалі дуже люблю техніку та займаюсь саме тим, чим вмію і що подобається. Служба у війську – це не лише піхота, окопи, штурми. Це також і такі посади, як оператор дрона. Авжеж, це теж небезпечно. Не так, як у штурмовій групі. Але все ж це трохи інша робота. Не з автоматом, а з джойстиком. Це важлива робота, яка рятує життя”, – зазначив український захисник.
Як повідомляв OBOZ.UA, протягом шести місяців 2025 року Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до експлуатації у військах майже три десятки нових зразків наземних роботизованих комплексів та дистанційно керованих бойових модулів українського виробництва. Це на третину більше, ніж торік.
Джерело: OBOZ.UA
