Американська журналістка із російським корінням Маша Гессен вчергове стала фігуранткою великого політичного скандалу, повʼязаного із її спробами “інтерпретувати” політичні погляди ультралівого кандидата на посаду мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані – і для цього вимагає змінити саме розуміння антисемітизму. Хоча що тут змінювати? З часів Вавилону і Риму антисемітизм – ненависть до євреїв та їхньої держави і щира впевненість в тому, що коли єврей намагається захистити своє право жити і право своєї держави існувати, він проявляє непропорційну жорсткокість до тих, хто намагається його цього права позбавити. І так, прихильників цієї позиції можна у непропорційно великих дозах знайти і серед самих євреїв.
Не так давно про Машу Гессен дізналася і українська громадськість – це коли журналістка намагалася влаштувати скандал у звʼязку із відмовою українських письменників – до речі, військовослужбовців – брати участь у спільних заходах із російськими літераторами. Гессен побачила тут практично те ж саме, що і зараз із Мамдані і Ізраїлем: той, хто захищається і хоче жити за правилами власної гідності, викликає у неї щире несприйняття. Так що ні, це не антисемітизм. Це – алергія на свободу і опір.
І як на мене, корені цієї алергії – у Москві. Я багато разів спостерігав за поведінкою представників московської єврейської інтелігенції – вихідців з українських чи білоруських штетлів – які були впевнені, що сутність успіху – ніяковіти перед силою Охотного ряду, перед кожним російським мʼясником чи слідчим. Цей комплекс вони пронесуть з собою у еміграцію і тепер будуть навʼязувати нам – тим, хто бажає вижити. При чому, як і раніше, вони виживають за чужий рахунок – НАТО, США, ядерної зброї тощо – і не помічають, що ми оплачуємо власну свободу власними зусиллями.
Ба більше, саме це їх і нервує. Бо людина, яка робить самостійний вибір, завжди дратує того, хто паразитує на чужих досягненнях і пояснює як нам жити за чужою спиною.
Джерело: OBOZ.UA
