Що до нічного обстрілу (31 липня – Ред.):
Те, що я пережила в катівнях росіян, те що я спостерігаю під час хвиль шахедів і ракет на наші міста – не просто система злочинів, це сакралізоване зло – зло, що прийняло свою сутність і пишається собою. У них існує наука катуваннь – це більше за все нагадує обряд, а не випадкове насильство, цє є системний ритуал знищення людської гідності.
В масштабах країни обстріли мирних міст є масштабовані тортури цілого народу.
Струм в катівнях, шахеди про мирних містах, системні побиття в російських тюрмах, ракети по багатоповерхівках з дітьми, інформаційні вкиди з пропагандиськими маніпулятивними наративами – це є прояви трансцендентальної тиранії, що направлена на роз’єднання нашої спільноти, і живиться страхом своїх цілей.
Сьогодні кремль пішов ва-банк, відкинувши остаточно спроби відбілити свої дії в очах світової спільноти.
Ворог запускає хвилі шахедів і пропагандистських атак – брудніші, хитріші, глибші. Вони намагаються вбити нас в наших домах і в наших душах – зсередини, щоб не треба було перемагати нас на полі бою.
І ця тиранія має свій алгоритм:
- Відокремити людину від спільноти.
- Позбавити її голосу, правди, імені.
- Змусити сумніватися у власній цінності.
- Поставити виживання вище за гідність.
- Нав’язати мову ворога, категорії ворога, страх сформований ідеологами ворога.
- І змусити повірити, що ніхто не прийде на допомогу.
Це сатанінський механізм знищення народу через руйнування довіри.
Щоб перемогти, треба розуміти не демонологію, а механізм трансценденції тиранії.
Він долається тільки тоді, коли ми залишаємося єдиним цілим.
Єдність – це дія, самих слів мало.
Мусимо:
- говорити правду, називати речі і події словами, що визначають їх істину сутність;
- підтримати того, кого знищують, і фізично і морально;
- не погоджуватись на мову ненависті;
- обирати гідність в будь-якій ситуації.
- продовжувати спротив, шукати нові способи впливу і боротьби.
Нас хочуть винищити як націю не лише фізично, а й через роздроблення, токсичну зневіру, нав’язану ворожнечу, викривлення пам’яті, зміну мови, сенсів, нав’язати відчуття безсилля.
Тому наше виживання – це не питання зброї, а питання побудови і укріплення зв’язку між людьми доброї волі.
Зараз будь-яку дію, що можє роз’єднувати українців, я сприймаю як роботу на ворога.
Коли ми разом – ми трансцендуємо їхню тиранію.
Вони бояться зброї, але їх найбільший кошмар – усвідомлення того, що ми зберігаємо і примножуємо далі рішучість залишитися вільними людьми.
Вони бояться того, що ми все запам’ятаємо і того, що навіть у катівні чи під обстрілом вільна людина не здається, вільні люди об’єднуються.
Не ми починали цю війну.
Безмежна скорбота за всіма загиблими на цій війні…
А Україна буде завжди, фіг ви, суки, вгадали.
Джерело: OBOZ.UA
