81-річний американський бойовий генерал у відставці (його звання “генерал-лейтенант” відповідає звичному нам до переходу на стандарти НАТО “генерал-полковникові”) спецпосланець Кіт Келлог, якому, до речі, президент України зовсім нещодавно напівжартома пропонував як гаранту столичної безпеки і громадянство, і квартиру, знайшов, здається, оптимальну форму заочного спілкування кита американського істеблішменту з російським керманичем – його аргументоване приниження, тобто помноження таким чином на цілком абсолютний нуль разом із Росією.
Він оприлюднив своє фото не просто на тлі пам’ятника коту (з притаманним шановному генералові почуттям гумору), але ще й поруч при цьому з “улюбленцем” росіян Будановим;
назвав Росію молодшею партнеркою Китаю;
заявив, що вона вже зараз програЄ війну в Україні, бо втратила мільйон вбитими й раненими, що неспівставно з будь-якою з сучасних війн, і тому вже дістає з музеїв старі пронафталінені танки, але все одно просувається не на мілі, а тільки на метри.
Відверто зневажливий стиль “Ти ніхто, й звуть тебе ніяк”, коли його демонструє щодо Путіна досвідчений американський вояка, це саме те, що має “доповнювати протилежністю” зайву трампівську повагу до цього персонажа й проглошувати світові, який не туди коливається, що його “король” голий і є лише тимчасовим випадковим явищем, яке стратегічно не вартує серйозного ставлення серйозних лідерів серйозних держав.
Не європейське боягузтво, а штатівська зневага це якраз те, чого дійсно останні роки дуже не вистачало у ставленні до Росії й що надзвичайно впливає на диктатора, вся політика й життя якого базуються на ірраціональних понтах як головних його цінностях, заради яких він готовий віддавати геть усе – і, як тепер виявляється, цілком марно. Це навіть не просто больова точка, це може опинитися й “больовою крапкою”.
Розумом Росію не осягнути (це в неї ще з дитинства й не лікується), але ж на мордор можна досить ефективно впливати різноманітними нестандартами (як “Павутина” з наших дронів у Заполяр’ї й Східному Сибіру):
Келлог, кіт і Буданов;
несподівано успішна тік-токова (чим не колишня пінг-понгова?) дипломатія того ж Трампа з тими ж китайцями (підтекст: Братику-китайчику, ми ж із тобою щодо всього, Сіцзіньпінечку, можемо домовитись, тож давай-но цю гидку агресорку [він тепер вже таке слово щодо неї дійсно вживає] краще разом з’їмо, доки вона в тебе знову щось не відгризла!);
неочікувані американські “представники” в Білорусі на розрекламованих масштабних військових вченнях “Захід-2025” (міністр білооборони Хренін трохи охрінів!) тощо –
ОТАК нам насправді можуть грамотно й вельми лепсько допомогти.
Джерело: OBOZ.UA
